Протеїнова Стратегія розроблена «Дунайською Соєю»
Загальною метою Асоціації «Дунайська Соя» є стале, безпечне забезпечення протеїном європейського походження
Розвиток виробництва сої в Європі є частиною масштабніших змін у виробництві та використанні протеїну. Далекосяжні наслідки виробництва та використання білків на даний момент є предметом громадського обговорення.
На основі Декларації Europe Soya Асоціація «Дунайська Соя» розробила Стратегію виробництва протеїну як внесок до громадського обговорення від імені всіх своїх членів. Стратегія ґрунтується на цілісному та науковому розумінні ролі протеїну у стабільному розвитку агропродовольчих систем.
Науково-консультативна рада Асоціації «Дунайська Соя» надала консультації проекту перед його розглядом Правлінням. Після цього Правління надало доопрацьований проект, який було направлено всім членам з пропозицією надати свої зауваження.
Всі зауваження розглянули під час завершення розробки документа, і стратегію було одноголосно прийнято Загальними зборами Асоціації «Дунайська Соя» у квітні 2018 р.
Відповідно, Стратегія є потужною заявою щодо прагнення до глибоких змін з боку агропродовольчого сектора, який представляє Асоціація «Дунайська соя».
ВИКЛИКИ ЄвропИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТЕЇНОМ
–
Завдяки сприятливому клімату і ґрунту багато європейських фермерів досягають високих результатів у вирощуванні зернових культур, як-от: пшениця, ячмінь та кукурудза. Це забезпечує виробництво великих обсягів зерна, багатого на вуглеводи, яке переважно використовують на корм тваринам.
Продуктова сільськогосподарська система Європейського Союзу залежить від двох основних компонентів: близько 11 мільйонів тон синтетичних азотних добрив для рослин та високопротеїновий шрот, виготовлений з 36 мільйонів тон сої, як білкової добавки, що використовується для годівлі тварин.
Збільшення європейського попиту на рослинний білок за останні 60 років переважно викликане зростанням виробництва та споживання м’ясних та молочних продуктів.
Нині Європейський Союз є другим, після Китаю, найбільшим імпортером сої з Південної Америки. При тому, що сільськогосподарська система ЄС в цілому на 71% самоокупається за рахунок експорту рослинного протеїну, соя становить 86% рослинного білка, який імпортують задля подолання 29% дефіциту. Цей білковий дефіцит є фундаментальною проблемою для стабільності, прийнятності та продуктивності нашої агропродовольчої системи. Та є викликом для Європи щодо забезпечення протеїном.
Подолання викликів із забезпечення протеїном
–
Потрібний цілісний підхід для вирішення білкової проблеми та керування змінами із забезпечення протеїном. Необхідні системні зміни можна розглядати як комплекс з п’яти основних елементів:
Display none
Your content goes here. Edit or remove this text inline or in the module Content settings. You can also style every aspect of this content in the module Design settings and even apply custom CSS to this text in the module Advanced settings.
Сталий і відповідальний імпорт
Білкова проблема має глобальний характер. Хоча надзвичайно важливо, щоб системні зміни очолила Європа, необхідна підтримка Китаю. Навіть попри значні зміни у сільськогосподарській галузі ЄС, ймовірно, все одно буде змушений імпортувати рослинний протеїн з регіонів, які традиційно є їх експортерами. Однак слід перейти до імпорту сертифікованих продуктів з регіонів та систем, що пройшли ретельну перевірку відповідно до суворих екологічних та соціальних стандартів. Також необхідною є тісна співпраця з Китаєм для забезпечення глобального переходу до сталішого виробництва протеїну. Саме нинішні сільськогосподарські та харчові системи мають найбільший вплив на азотний цикл. Виробництво та споживання білка супроводжуються одними з найбільших викидів парникових газів. Проблему забруднення повітря та води азотом і аміаком, одночасно з втратою природних середовищ існування та біологічного різноманіття, можна вирішити виключно шляхом глобального переходу до більш сталого виробництва протеїну, чого можна досягти шляхом дотримання стандартів відповідального виробництва і торговельних стандартів. Саме тут Європа і Китай можуть співпрацювати задля досягнення глобальних змін.
Збільшення виробництва зернобобових в Європі
Через незначний обсяг вирощування бобових культур у ЄС втрачають багато агрономічних і екологічних переваг. Збільшення виробництва зернобобових в Європі надасть багато переваг та зменшить дефіцит протеїну. В Європі, зокрема, зернобобові забезпечать підвищення різноманіття культур та підтримку комах-запилювачів.
В азотних добривах немає критичної потреби, завдяки азотфіксуючій здатності бобових. Вони попереджують накопиченню хвороб, шкідників та бур’янів у межах зернової сівозміни завдяки видовим біологічним відмінностям між культурами. Загалом, основний недолік обмеженої різноманітності структури сільськогосподарських посівів призводить до зменшення врожайності сільськогосподарських культур та збільшення витрат, оскільки основні культури мають більший тиск бур’янів, шкідників та хвороб. Європейські фермери можуть закрити потребу в рослинному протеїні європейського походження згідно екологічних та соціальних стандартів, та одночасно задовольняти дедалі більший попит на продукти без ГМО та регіональних/локальних ланцюгів доданої вартості. Потенціал для вдосконалення вирощування сільськогосподарських культур з використанням зернобобових є найбільшим у Центральній та Східній Європі. В результаті цього трансатлантичну торгівлю буде частково замінено постачанням зі сходу на захід у межах Європи, що допоможе зменшити соціальну та економічну нерівність у ЄС, а також стимулюватиме розвиток у бідних (на даний момент) сільських регіонах. Крім того, у Західній Європі існує потенціал для збільшення виробництва зернобобових культур, не витісняючи виробництво зернових та олійних культур, завдяки перевагам врожайності сівозмін.
Покращене використання наявних та нових джерел білка
Рослини, безумовно, є найважливішим першоджерелом білка. Оскільки побічні продукти, такі як кормова мука з ріпакової макухи, соняшникова олія та висушені зерна, вже використовуються кормовою промисловістю, залишаються можливості для кращого використання агро-харчових залишків в кормах домашніх тварин. Окрім того, на багатьох територіях Європи наші пасовищні системи виробництва можуть забезпечити більш ефективне використання трави та високобілкових пасовищних рослин, напр., конюшини (що відноситься до бобових), з метою зниження використання сої. Кормові культури, такі як люцерна, також є джерелами білка. Існують також потенційні можливості виробництва білків на полях (напр., вирощування водоростей).
Підвищення ефективності використання білків
Покращене співставлення раціону домашньої худоби з вимогами до білків тваринного походження зберігає білок і зменшує забруднення шляхом зменшення виведення азотних з’єднань. Це може зробити значний внесок у дотримання фермерами балансу поживних речовин на основі системи управління добривами. Білок зазвичай є дорогим компонентом кормів, тому більш точне годування може також зменшити витрати на виробництво.
